Олександр Деко

Олександр Деко

Олександр Аврамович Деко (народився 23 грудня 1926, місто Яготин, раніше Полтавської губернії, зараз Київської області — помер 3 листопада 2016 в Ізраїлі) — прозаїк, літературознавець, публіцист, перекладач, громадський діяч, видавець. Учасник Другої світової війни. Головний редактор журналу «Соборність» (Ізраїль) українською мовою. Жив у Чернігові та Києві. З 2004 жив і працював у Ізраїлі.

Біобібліографічна  довідка

У перші тижні народження Олександра, батьки переїхали до Чернігова й вдруге зареєстрували новонародженого.

Закінчив факультет історії Чернігівського учительського інституту (1950) та Львівський фінансово-кредитний технікум екстерном (1952).

Працював: з 1941 року в колгоспі, робітником, на залізниці, вчителем, начальником інспекції Держстраху, нормувальником, економістом, редактором багатотиражки, начальником планового відділу заводу, начальником відділу праці та заробітної плати управління (Чернігів), редактором республіканського видавництва «Мистецтво» (Київ). З 1968 – на творчій письменницькій роботі.

У 1970 році (після пограбування заступником директора Інституту літератури АН України 2-томової роботи «Повне зібрання творів Леоніда Глібова», на яку пішло десять років життя) був заборонений друкуватися. За клопотанням  київського чиновника від літератури, Чернігівський обком компартії в кінці 1960-х на початку 1970-х років фальсифікував матеріали для суду над Олександром Деко, за антирадянську агітацію та пропаганду. Перший секретар СПУ Олесь Гончар та голова КО СПУ Юрій Збанацький приїжджали до Чернігівського обкому компартії, щоб з’ясувати що відбувається навколо Деко. Наступного дня потелефонував з Києва референт СПУ Станіслав Тельнюк й запросив Олександра Деко терміново до Юрія Збанацького. Той пояснив, що готуються матеріали до арешту та суду та що Деко має один шанс уникнути суду, терміново переїхати до Києва й затихнути, поки все уляжеться. Деко виконав пораду. Таким чином Олесь Гончар та Юрій Збанацький врятували письменника від ГУЛАГу. Згодом той же заступник директора Інституту літератури відправив за грати Василя Стуса. (За матеріалами «Вечірнього Києва»). Олександр Деко повернувся в літературу 1977 року перекладами з німецької.

Один із організаторів Всеукраїнського товариства «Меморіал». У Москві на Установчому з’їзді «Меморіалу» під керівництвом його засновника А.Д.Сахарова один від України виступив з промовою. У рамках того з»їзду, на запрошення А.Д.Сахарова зустрівся з ним. Андрія Сахарова цікавила доля незалежності України. На закінчення короткої розмови Андрій Дмитрович Сахаров сказав, що поки Радянський Союз не розпадеться на національні округи, як Сахаров передбачав у проекті своєї конституції, Україна дійсної незалежності від Росії не здобуде. На Установчому з’їзді товариства «Меморіал» у Києві, Олександр Деко був обраний головою і першим очолив товариство, яке прокладало шлях до незалежності України, ще в нетрях радянської диктатури.

Призначався заступником голови Київської організації Спілки письменників України (за голови КО СПУ Степана Колесника секретарі-заступники не обиралися, а призначалися). Обирався головою Української Спілки письменників Баварії (Німеччина), головою української Спілки письменників Німеччини. Нині голова Спілки українських письменників Держави Ізраїль. 1997 року заснував й став головним редактором часопису «Соборність» (Ізраїль, з 2005) українською мовою. Засновник і головний редактор некомерційного видавництва «Соборність» (Ізраїль).

Автор видань:

  • «Майстри чарівних звуків» – публіцистика – (1968, 1984),
  • «Леонід Глібов» – літературознавство (під одною обкладинкою з членкором АН М.Є. Сиваченком – (1969),
  • «Журливий заспів» – проза – (1970, 1997, 2006),
  • «Поліська прелюдія» – проза – (1980, 1997).
  • Еріх Льост «Я був доктором Леєм – переклади –  (розділи 2-3), 1977;
  • у кн.: «Відкриття» – переклади, 1978 Франц Фюман «Мій останній політ»;
  • у кн.: «Маски» – переклади, 1979 Міхаель Хатрі «Незакінчене розслідування»;
  • «Діти фортеці» – переклади, 1982;
  • у кн.: «Над білими снігами», упорядкування, «Твої каштани зацвіли» – проза, 1984;
  • «Оповідання ’84», «Мамо, вибачте мені» – проза 1985;
  • «Малюнок на снігу» – переклади, 1986;
  • «Білоруські народні казки» – переклади – 1987,
  • «Сніг на червоних маках» – проза – (1983, 2008 укр., 2007 рос., 2008 іврит., 2009 словац.)
  • «Солов’ї співають на світанні» роман – (1988, 1997, 2006),
  • «Кедойшім. Повість-хроніка Шепетівського гетто» (1995, 2002),
  • «Не розбудити звіра» (1997, 2003),
  • «Вибране» (у 4-х томах) 1997–2001: Том перший. Проза. 1997: «Солов’ї співають на світанні» роман, «Журливий заспів» повість, оповідання: «Не розбудити звіра», «Піццикатна ніч», «Мамо, вибачте мені», есей «Де стоїть гора високая?»;
  • «Вибране» (у 4-х томах) 1997–2001: Том другий. Проза. 1997: «Поліська прелюдія», повість, «Білий квіт каштанів», оповідання-хроніка, «Сніг на червоних маках», вінок новел, Кедойшім, повість-хроніка;
  • «Вибране» (у 4-х томах) 1997–2001: Том третій. Переклади. 1997. З білоруської: Казки; Олесь Махнач. Діти фортеці. Повість; Галина Василевська. Малюнок на снігу. Повість; З німецької: Франц Фюман. «Мій останній політ». Оповідання; Міхаель Хатрі. «Незакінчене розслідування». Оповідання; Юрген Бернт-Бертл. «Вітряк молодості». (У співавторстві). Оповідання;  Еріх Льост. «Я був доктором Леєм». Розділи з роману;
  • «Вибране» (у 4-х томах) 1997–2001: Том четвертий. До тому ввійшли наукові літературознавчі дослідження про Віктора Забілу, Тараса Шевченка, Леоніда Глібова, Емму Андієвську. Також подані документи про літературне пограбування віку та стаття «Літературне пограбування віку – як це було»;
  • «Мова віддзеркалює характер народу, література – епоху» – літературознавство, 2011;
  • «Шевченківський календар» (січень, лютий, березень) 2012;
  • Автор та упорядник 4-томового видання «Юні герої»: «Діти фортеці» (1989), «Поворотний круг» (1989), «Провідник у безодню» (1991), «Автограф на Рейхстазі» (1991);
  • Автор,  упорядник і редактор 3-томового видання: «Календар Чернігівського земляцтва» (1997), «Історичний календар Чернігівщини» (1997). «Календар Чернігівщини» (1998);
  • Літературна обробка книги М. Л. Гулько «Бій в імлі», 1986;
  • Упорядник і редактор 10-томового видання «Твори» Емми Андієвської, видано 1 – 5 томи, автор вступної статті «Проза Емми Андієвської», вміщеної у 4-му томі;
  • Упорядник книги Дмитра Павличка «Єврейські мелодії» (івритською) та автор вступної статті «Дмитро Павличко – класик світової літератури», 2011.

Нагороджений:

  • орденом «Вітчизняна війна»
  • медалями за Другу світову війну,
  • орденом України «За заслуги» ІІІ ст.,
  • Почесною Відзнакою НСПУ,
  • Георгіївською медаллю «Честь.Слава.Труд» ІІІ ст. Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна»;

Лауреат премій:

  • «Література проти геноциду народів»; імені М. Коцюбинського;
  • Міжнародних «Сад божественних пісень» імені Григорія Сковороди;
  • «Тріумф»;  імені Володимира Булаєнка;
  • імені Марка Вовчка;
  • на честь 60-річчя Держави Ізраїль – за кращий літературний твір проти нацизму, яким визнано повість «Кедойшім»;
  • імені Валер’яна Підмогильного;

Література:

  1. Наталия Ермак. Народные умельцы, // журн. «Радуга», 1969, № 7;
  2. Петро Хропко. “Нові факти? Так”, // газ. “Друг читача”, 1970, 24 лютого;
  3. Володимир Мельник. Дослідник творчості байкаря, // газ. “Молодь України”, 1970, 20 грудня;
  4. О. Д. Кравецька. “Дослідження і матеріали” // журн. «Укр. мова та література в школі», 1971, № 1;
  5. Андрій Кондратюк. Життєпис байкаря, // журн. «Вітчизна», 1971, № 7;
  6. Василь Лисенко. Крізь загати й перешкоди, // журн. “Вітчизна”, 1971, № 9;
  7. Леонід Горлач. Слово про незнищеність, // газ. “Прапор комунізму”, 1980, 24 вересня;
  8. В. Пилипець. Звитяга юних, // газ. “Друг читача”, 1980, 5 листопада;
  9. Кузьма Журба. Подвиги юних, // газ. “Комсомольський гарт”, 1980, 15 листопада (Чернігів);
  10. О. Матушек. До подвигу душею доторкнись, // газ. «Радянська освіта», 1980, 13 грудня;
  11. О. Примак. Прем’єра на селі, // газ. «Друг читача», 1981, 29 січня;
  12. Н. Драпей. Сторінки безсмертя, // “Радянська Україна”, 1981, 3 лютого;
  13. В. Ричков. Повість про юних месників, // газ. “Радянська Житомирщина”, 1981, 17 лютого;
  14. К. Лісовенко. Увійшли у безсмертя, // газ. “Київська правда”, 1981, 7 березня;
  15. Станіслав Тельнюк. З когорти відважних, // газ. “Літературна Україна”, 1981, 27 листопада;
  16. М. Мигаль. До стіни не відвернулися, // газ. “Прапор комунізму”, 1985, 15 березня;
  17. Ярема Гоян. Акорди радості, // газ. “Радянська Україна», 1985, 16 квітня;
  18. Степан Крижанівський. «Віктор Забіла, поет і літературний герой». // «Київська старовина», № 6 за 1993 рік, с.69-78;
  19. Олекса Гуреїв. «Те, чого не сказали інші». // В кн.: Олександр Деко. Том 1, 1997. Київ, ТОВ «Юг», с. 7-12;
  20. Дарина Тетеріна. Романтизм – стиль української літератури. // Київ, видавництво «Рада». 1997, сс.98-106;
  21. Микола Мачківський. «Провесінь в імлі, або Роман-есе про Олександра Деко». // Хмельницький. Видавництво «Поділля», 2002, 256 с.;
  22. Петро Осадчук. Пересторога. // В кн.: Кедойшім – Кедойшим. Мюнхен-Хмельницький. Видавництво «Поділля», 2002, с.144;
  23. Дмитро Білоус. «Пошуки й осягнення Олександра Деко». В кн.: «Не розбудити звіра». Видавництво НСПУ «Неопалима купина», 2003, с. 5-6;
  24. Микола Зимомря, д-р филологии, профессор. «Призвание художественного слова». В кн.: Олександр Дэко. «Снег на красных маках», Израиль, издательство «Соборнисть». 2007, с.5-10;
  25. Тетяна Яковенко. «Олександр Деко й Україна» у кн.: Літературознавчі студії. Збірник наукових статей. Випуск 4, 2009, сс. 43-47;
  26. Олександр Деко. «Про ізраїльських шовіністів та їхніх друзів в Україні». «Українська літературна газета», 9 вересня 2011, с.07;
  27. Марія Базелюк. «За поширення української культури за кордоном». Газ.: «Нація і держава,15 вересня 2011, с. 5;
  28. Евгения Ласкина. «Я строю стих, как дамбу против зла» Приложение к газете «Вести» «Северный округ», 24. 11. 2011, сс.12, 14;
  29. Евгения Ласкина. «Продолжение темы» Приложение к газете «Вести» «Вести север», 1.12. 2011, с., 4.
  30. Тетяна Синьоок. «В ізраїльському видавництві «Соборність…»  «Літературна Україна», № 46 (5425), 1 грудня 2011;
  31. Людмила Коханець. «Обережно: дискримінація, або Кому заважає українська культура в Ізраїлі», «Селянська правда», 17 січня 2012, с. 3;
  32. Тетяна Яковенко. «Духовні скарби Олександра Деко». «Українська літературна газета», № 2(60), 27 січня 2012;
  33. Станіслав Бондаренко. «Ювілей скеред знаних людей». «Літературна Україна», № 7 (5436), 16 лютого, 2012;
  34. Станіслав Стасенко. «Олександр Деко відзначив 85-річний ювілей». «Українська літературна газета», 14 лютого 2012, с. 07;
  35. Марія Базелюк.  «Солов’ї співають на світанні». Газ. «Нація і держава», 1 березня 2012;
  36. Василь Горбатюк. «Стоїть гора високая…». До 185-річчя Леоніда Глібова.. «Літературна Україна», № 11, 15 березня 2012.
  37. Сучасні письменники України: Біобібліографічний довідник // Упоряник А.Гай. – Біла Церква: МП Видавництво «Буква», 2011, с.549.
  38. Євген Баран. «Шевченківський календар» Олександра Деко.

Олександр Деко

Див. також  статтю у Вікіпедії.

One Response to Олександр Деко

  1. Михаил Фастовский коментує:

    Молодец!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s