Дослідження творчості Олександра Деко в Університеті Масарика

Віра Жемберова (Viera Žemberová), професор кафедри славістики факультету мистецтв Університету Масарика (Брно, Моравія, Чехія) виступила з науковою доповіддю на семінарі з філологічно-ареальних досліджень : Problém noetiky a poetiky alebo areálové dotyky.  Це дослідження опубліковане в міжнародному журналі сучасної філологічної та ареальної русистики “Нова Русистика”, 2009, том 2, випуск 2, сторінки 19-28.

Ось резюме дослідження російською і англійською мовами:

Образ матери в сложной личной ситуации стал поводом для интерпретации тематического, поэтологического, эмоционального, эстетического и нравственного поиска связи между словацкими, русскими и украинскими краткими прозаическими произведениями XX века. Особенные ситуации, в которые попадают матери в произведениях Яна Милчака (Письмо дочери после Рождества 19…), Андрея Платонова (Мать) и Олександра Дека (Снег на алых маках), являются тонко формированными личными драмами, даже трагедиями обыкновенных женщин в зрелом возрасте, находящихся в ситуациях, которые не имеют положительного решения. Авторы сосредоточили своё внимание на ценности и значении неписанных законов, которые сопровождают жизнь вечного мужчины и вечной женщины с разными ролями в связи с рождением и уходом из жизни.

Character of a mother in a difficult personal situation became a stimulus to the interpretation of a thematic, poetological, emotional, esthetical and moral search for contacts among Slovak, Russian and Ukrainian short prose of the 20th century. Peculiar situations in which the characters of mothers appeared in the prose writings by Ján Milčák “List dcére po Vianociach roku 19…”, Andrei Platonov “Matka” and Oleksandr Deko “Sneh na červených makoch” are finely created personal dramas or even tragedies of ordinary and mature women in situations having no positive solutions. The authors concentrated on the values and importance of unwritten laws which accompany lives of eternal man and eternal woman with different roles at the beginning and the end of a life.

Весь текст дослідження див. http://digilib.phil.muni.cz/…

Джерело: http://digilib.phil.muni.cz/handle/oktavo/116117

Advertisements
Оприлюднено в Статті | Позначки: , | Залишити коментар

Володимир Сапон: Олександр Деко, якому в Ізраїлі сниться Чернігів

ОЛЕКСАНДР ДЕКО, ЯКОМУ В ІЗРАЇЛІ СНИТЬСЯ ЧЕРНІГІВ

Олександр Аврамович Деко народився 23 грудня 1926 року в місті Яготині Київської області. Великий шмат життя прожив у Чернігові. Нині мешкає в Ізраїлі.

Хоч Олександр Аврамович і народився в Яготині, та його батьки через кілька тижнів переїхали до Чернігова і вдруге зареєстрували хлопчика. Отож і наше місто, і весь наш Сіверянський край є його батьківщиною.

Зрештою він у Чернігові до 1972 року і мешкав, аж поки обком партії не сфальсифікував матеріали до суду за антирадянську агітацію та пропаганду. Олександра Деко від в’язниці врятували Олесь Гончар і Юрій Збанацький, порадивши терміново переїхати до Києва.

На той час він був автором художньої повісті про Леоніда Глібова «Журливий заспів», унікальної наукової книжки «Леонід Глібов. Дослідження і матеріали», публіцистичної збірки «Майстри чарівних звуків» — про Чернігівську музичну фабрику, якої, на жаль, вже давно немає…

Справжнім відкриттям для нас, земляків, була його книжка, що з’явилася в 1988 році, «Солов’ї співають на світанні» — про поета-романтика, побратима Тараса Шевченка Віктора Забілу. Хоч при згадці про неї мені стає прикро, що не написав про неї навіть відгуку, якого обіцяв авторові. Можливо, тоді я не «доріс» до сприйняття цього «хутірського поета», та чи й надрукувала б тодішня «комуністична» «Деснянська правда», до якої тільки перейшов працювати, мій відгук.

Олександр Деко відомий не тільки як письменник (згадаємо ще його прозові твори «Сніг на червоних маках» та «Кедойшім. Повість-хроніка Шепетівського гетто»), а і як громадський діяч. Був одним з організаторів Всеукраїнського товариства «Меморіал», зустрічався з академіком Андрієм Сахаровим. Є упорядником перших трьох томів календаря Чернігівського земляцтва в Києві, 10-томового зібрання творів Емми Андієвської, книжки поезій Дмитра Павличка «Єврейські мелодії» ( на івриті ).

У 1997 році Олександр Аврамович заснував і став головним редактором українського часопису «Соборність», який продовжує видаватись в Ізраїлі. Також він голова Спілки українських письменників Держави Ізраїль. Але йому щодня сниться і Україна, і рідний Чернігів…

Ось уривок з його листа до мене:

«Сьогодні, 21.01. 2013 року, рівно 15 років, як я поїхав до дітей, онуків та правнуків до німецького Мюнхена й у них застряв на 7 років, а тепер уже 8 років живу в Ізраїлі. Єдиною втіхою закордонами був у мене і є часопис «Соборність», який є моїм дитям, моїм вихованцем, моєю кровинкою, яким я опікаюсь усі роки мого добровільного вигнання. Якби ж то я знав, що таке чужина. Є у Леоніда Глібова байка «Чужина», у якій є рядок «А тут усім нерідний я».

Людська істота така, що не тільки на чужих помилках не вчиться, але навіть і на своїх. Винний я найперше перед собою — важка мені випала доля на чужині. А може я і не в усьому винний. Жили ми у такій країні за «залізною стіною». Аби можна було вільно поїхати, пожити трохи, подивитися, озирнутися, повернутися назад. Таке спілкування зі світом для нас, підневільних комуністичної диктатури, було неможливе. Звідси наслідки.

Ми б з дружиною повернулися б хоч і зараз. Але нема стелі, під яку повернутися. За 15 років не було жодного дня, щоб не згадував Україну та Чернігів, і єдиним порятунком була мова, яку утримувала «Соборність», вона мені, а я їй. Як же мені хотілось би побувати у рідному Чернігові!»

Пропонуємо з люб’язної згоди Олександра Аврамовича розділ з майбутньої книги «Шевченківський календар», присвяченої 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка.

Володимир САПОН

Олександр ДЕКО

Тарас Шевченко. 1840. Два кроки у безсмертя. Український
(Леонардо) Тарас да Моринці

Новий, 1840-й, Тарас Шевченко зустрів хворобою на тиф. Хвороба починалася повільно. Був невеликий жар, який не вдавалося зняти ніякими травами чи будь чим іншим. Тарас багато років нічим не хворів, почувався добре. Він не скаржився на здоров’я. Навіть соромився торкатися цієї теми. А тут раптом допікає жар, обличчя набрякло, червоне, їсти не хочеться, навіть води, але й ту шлунок не приймає. Та він ходить на всі уроки до Академії.

Першим помітив й затурбувався хворобою Тараса Пономарьов (Федір Павлович (1822-1884) – товариш Шевченка по Академії мистецтв. У 1844 р. дістав звання класного художника за успіхи в медальєрному мистецтві. Після закінчення Академії постійно працював в Єкатеринбурзі на Горношитському мармуровому заводі) «Біографія Т.Г.Шевченка за спогадами сучасників», К., 1958, с. 376». Федір молодший за Тараса на вісім років. Він ставився до Шевченка з великою повагою. Помітивши нездужання Тараса, Пономарьов запросив його пожити в своїй майстерні поки одужає й дав Шевченкові місце на антресолях.
Читати далі

Оприлюднено в Статті | Позначки: , | Залишити коментар

«Соборність», № 1–2 (46–47), 2013

Вийшов друком Міжнародний літературно-публіцистичний часопис українських письменників «Соборність», № 1–2 (46–47) за 2013 рік.

obl_new_1

Завантажити версію в форматі pdf можна тут.

Оприлюднено в Часопис «Соборність» | Залишити коментар

Олександр Деко — висунутий на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка

Публіцистичні твори Олександра Деко, опубліковані за останні п’ять років у журналі «Соборність», висунуто Всеукраїнським товариством «Просвіта» на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка

Секретаріат Шевченківського комітету, відповідно до Положення про Національну премію України імені Тараса Шевченка, завершив прийом документів від установ, організацій, творчих спілок, які висунули літературно-мистецькі твори на здобуття Національної премії.

На офіційному сайті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка у розділі «Список поданих творів» за напрямами: «Література», «Літературознавство і мистецтвознавство», «Публіцистика і журналістика», «Кінематографія», «Музичне мистецтво», «Театральне мистецтво», «Концертно-виконавське мистецтво», «Народне і декоративно-прикладне мистецтво», «Образотворче мистецтво» можна ознайомитися з анотаціями й іншими інформаційними матеріалами про висунуті літературно-мистецькі твори та взяти участь у їх обговоренні.

Публіцистичні твори Олександра Деко, опубліковані за останні п’ять років у журналі «Соборність»

Олександр Деко — видатний український прозаїк, перекладач, літературознавець, публіцист, автор трьох десятків книжок, добре знаний не лише в Україні, а й далеко за її межами. Нині проживає в Ізраїлі, та його творчі інтереси якнайтіснішим чином пов’язані з Україною, де народився, яку захищав на фронтах Другої світової війни і якій присвятив свої твори, відзначені багатьма літературними преміями, з яких чотири ‑ міжнародні. Олександр Деко належить до українських письменників, котрі чинили опір русифікаційній політиці комуністичної партії, за часів радянської влади був переслідуваний за свої літературні твори.

Творчий набуток Олександра Деко зібраний у чотирьохтомному виданні вибраних творів (Київ, 1977-2001), де окремими томами представлена проза, переклади, літературознавство та публіцистика. Багато років життя письменник присвятив художньому осмисленню творчої спадщини та наукових матеріалів з життя Тараса Шевченка, Віктора Забіли, Леоніда Глібова, Марка Вовчка.

Цінність наукових і творчих здобутків Олександра Деко безперечна. Його наукові відкриття доповнюють та уточнюють багато аспектів історії української літератури.

Свою творчу діяльність письменник невіддільно пов’язує з активною громадською роботою. Він був першим головою Всеукраїнського «Меморіалу» (1989-1990), заступником голови Київської письменницької організації (1997-1998). Ініціатор створення Спілки українських письменників в Ізраїлі, яку успішно очолює й досі.

Неоціненне значення для письменників сучасної української літературної діаспори має й періодичне видання українською мовою ‑ міжнародний літературно-публіцистичний журнал українських письменників «Соборність», заснований Олександром Деко ще в Києві навесні 1997 року, і який він досі незмінно редагує та видає спонсорським коштом. Питання взаємодії культур народів світу, українсько-єврейської співпраці в боротьбі за незалежну Україну, трагічні сторінки вітчизняної історії, зокрема ‑ «Євреї під захистом Української Повстанської Армії» («Соборність» №2, 2007), тема голодомору в Україні 1933-го року, матеріали з актуальних подій життя сучасної України ‑ ось головне ідейно-тематичне спрямування видання.

Саме в «Соборності» були опубліковані його найвидатніші публіцистичні твори. Серед них ‑ передмова до публікації брошури Василя Гришка «Хто з ким і проти кого? Відкритий лист-відповідь Юрію Смоличу, 1959». Сам факт віднайдення цієї брошури та інформація про її автора ‑ могутнє заперечення фальшивої агітки, яку свого часу написав Юрій Смолич, тавруючи українців, які начебто виступали проти рідного народу, рятуючись втечею на Захід від кривавої сталінщини.

Вступ до статті «Українська революція» («Соборність» №1-2, 2010) ‑ це одна з найважливіших літературних розвідок про жорстоке поневолення України російсько-комуністичною імперією. Автор наводить численні аргументи на користь установлення та розвитку взаємин Росії й України як рівноправних незалежних держав.

Стаття «Хто використовує українську кату проти євреїв, а єврейську — проти України» («Соборність» №2-3, 2012) ‑ фундаментальна публіцистична праця, де показано, як російськомовне населення Ізраїлю використовується сьогодні великодержавними російськими шовіністами проти держави Ізраїль, намагаючись розколоти її на два табори за мовною ознакою.

Своїми духовними скарбами Олександр Деко щедро ділиться з Україною. Для подолян його творчість особливо цінна ще й тим, що він підтримує активні творчі стосунки з письменниками та мистецькими організаціями Вінниччини, популяризує їхню творчість, зокрема творчу спадщину Марка Вовчка в Ізраїлі та за його межами. За вагомий внесок у творчий загальноукраїнський та світовий літературний процес, активну громадсько-просвітницьку роботу та популяризацію творчості українських письменників за кордоном та за повість у новелах «Сніг на червоних маках» (Єрусалим: Видавництво «Соборність», 2008) Вінницька обласна краєзнавча літературно-мистецька організація «Велика рідня» нагородила Олександра Деко літературно-мистецькою премією імені Марка Вовчка.

Джерела:

Оприлюднено в Новини | Залишити коментар

«Соборність», № 2–3, 2012

Вийшов друком Міжнародний літературно-публіцистичний часопис українських письменників «Соборність», № 2–3 за 2012 рік.

Завантажити версію в форматі pdf можна тут.

Оприлюднено в Часопис «Соборність» | Залишити коментар

Олександр Деко. Хто використовує російську карту проти євреїв, а єврейську – проти України.

Олександр Деко

Хто використовує російську карту проти євреїв, а єврейську – проти України.

 1

Під світове єврейство закладено «фугас» великої сили із багатоходовою вибуховою реакцією. «Фугас» вибухнув. Ланцюгова реакція практично (вже без лапок) шириться по світу. Її треба зупинити зараз, У цьому мають бути зацікавлені євреї, як  громадяни Ізраїлю, так і всі інші, оскільки поділ євреїв на російських і не російських складає загрозу також і єврейській державі – Ізраїлю. Через десятиріччя, через сторіччя зупинити буде неможливо.

Араби та євреї – дві сили, які протистоять на основі релігійних, територіальних, духовних проблем. Завойовницькі війни європейців на Близькому Сході – Римські завоювання та Хрестові походи спершу розвели євреїв та арабів, а відколи вони зійшлися, формула розумного співжиття ще не знайдена. Крім цієї боротьби, триває боротьба між арабами.

Російська імперія економічно існує, ще й прагне натягнути на себе робу «великої держави», за рахунок нафтодоларів і продажу зброї. Якби Росія жила за рахунок виробництва товарів для народного вжитку, що є показником економічного розвитку країни, вона не проіснувала б й одного року. Найбільший покупець російської зброї арабський світ. Їм Росія зброю продає, дає в борг, дарує, прощає борги. Беріть, воюйте! Зброя для того й поставляється, щоб лилась кров. Й чим більше крові, тим більше доларів надійде до казни, державної, особистої.

Відколи Сталін 1948 року лишився невдоволений тим, що Єврейська Держава обрала собі патроном США, а не Росію, вона на боці арабів. Після смерті Сталіна, з 1953 року нічого не змінилося. Беріть зброю, воюйте проти євреїв, воюйте між собою. Ось уже більше 60 років ні війни, ні міжнародний шантаж, ні тероризм, дякуємо Богові, не можуть зламати Єврейську Державу.

Але не все спробувано, вирішили в Москві. Арабський світ розколотий: шеїти та суніти постійно у боротьбі – прихованій, відкритій. Інші гілки арабів так само. А як розколоти євреїв?! Читати далі

Оприлюднено в Статті | 2s коментарів

«Шевченківський календар» Олександра Деко

Автор: Євген БАРАН

Олександр Деко. Шевченківський Календар // Соборність. – 2008. – № 1. – С.37-94; – 2008. – № 2-3. – С.133-158;  – 2009. – № 2-3. – С.139-175;  – 2010. – № 1-2.

Тарас Шевченко завжди викликатиме інтерес в українців. У ньому сконцентрований «біль і гнів» українців, і кожне покоління намагатиметься відчитати «свого» Шевченка. І хоча зараз теж з’являються різноманітні дослідження про Шевченка, окремі з яких відзначаються національною премією його ж імені (Леонід Большаков. Быль о Тарасе. В 3-х т., 1994; Володимир Мельниченко. Тарас Шевченко: „Моє перебування в Москві“, «„На славу нашої преславної України“ (Тарас Шевченко і Осип Бодянський)», 2009), найперспективнішими вважаю дослідження Івана Дзюби «Тарас Шевченко», 2005; Василя Пахаренка «Незбагненний апостол», 1999; Лесі Генералюк «Універсалізм Шевченка», 2008. Найперспективнішими в тому плані, що вони ламають стереотипи псевдонародницького сприйняття творчості Тараса Шевченка.

Шкода, звичайно, що не виходять книги з історії питання дослідження життя і творчості Тараса Шевченка. Так і залишається винятковою колективна праця за редакцією Євгена Кирилюка «Шевченкознавство: підсумки і проблеми», видана ще 1975 року. У цій книзі в трьох розділах розкриті всі етапи дослідження Шевченка: Шевченко в історії критики та літературознавства; Життєвий шлях; Творчість.

Найскладнішим питанням, попри його позірну легкість, залишається біографія письменника. А ще, коли говорити про відтворення всіх деталей біографії. Такого типу праці є непростими і рідкісними. Одна із перших праць цього типу вийшла ще 1911 року, її автором є Осип Маковей і вона присвячена життєвому й творчому шляху Осипа-Юрія Федьковича (перевидана 2005 року). Ще можна назвати працю Ольги Косач-Кривинюк «Леся Українка: Хронологія життя і творчості», вперше видана 1970 року (перевидана 2006 року), львівського бібліографа Мирослава Мороза „Літопис життя і творчості Лесі Українки“ (1992), ним же підготовлений „Літопис життя і творчості Івана Франка“ у 3-х томах (який так і не вийшов), коломийського краєзнавця Івана Білинкевича, який теж підготував свою редакцію «Літопису життя і творчості Івана Франка» (на жаль, ця праця не була видрукована, а сьогодні фактично розікрадена і втрачена). Не обійдений у цьому ряді й Тарас Шевченко. Я не буду згадувати всі дослідження біографії поета, але назву лише дві: Олександр Кониський «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» (1898, 1901; перевидано 1991 року) та В.Анісов, Є.Середа «Літопис життя і творчості Т.Г.Шевченка» (1959). Зараз триває робота над «Енциклопедією Тараса Шевченка», але боюсь, що вона виконується в стереотипних дослідницьких рамцях і не стане проривом в українському шевченкознавстві…

Тому будь-яке звернення до біографії Шевченка з намаганням відтворити цілісну канву його життя, треба вітати і підтримувати. Тим більше, коли таку складну роботу бере на себе письменник.

Олександр Деко, якому оце з грудня 2010 пішов 85-й рік, вже 13 років живе закордоном, спочатку в Німеччині, а з 2005-го року в Ізраїлі. Він є прозаїком (принаймні, один біографічний роман про Віктора Забілу «Солов’ї співають на світанні»,1988 є в моїй бібліотеці), перекладачем і літературознавцем. З 1997 року Олександр Деко є головним редактором журналу «Соборність», який зараз є основним часописом Спілки український письменників Держави Ізраїль (саме стараннями Олександра Деко така Спілка була створена 2005 року).

В кількох номерах «Соборності» Олександр Деко друкує «Шевченківський календар», в якому розписав життя Тараса Шевченка день за днем по всіх місяцях року. Над «Шевченківським Календарем» Олександр Деко працював впродовж 1994-1998 років, тоді ж Шевченківський лауреат Олесь Лупій написав переднє слово до цього Календаря («Осяяні новим пророком»), яке надруковане у журналі «Соборність», № 1 за 2008 рік. У ньому, на жаль, не йдеться про саму працю, а висловлені добротні «загальники», що стосуються ролі й значення Шевченкового слова для українців.

Вже при підготовці до друку Олександр Деко робить посилання на книгу Івана Дзюби «Тарас Шевченко» (видання 2008 року). Щодо інших джерел, якими користується дослідник, вони усталені й традиційні. Але скрупульозний підхід до датування, з авторськими коментарями (часто публіцистично-патріотичного звучання), спростуваннями невірних фактів, доповненнями, біографічними довідками тощо, – ставить цю працю в ряд потрібних і важливих. Особливо, якби цей «Шевченківський Календар» було видано окремою книгою тут, в Україні, для шкільного, вузівського навчання. Йому б ціни не було.

Зараз друкування «Шевченківського Календаря» доведено Олександром Деко з 1 січня до 15 березня. На це вже пішло 3 роки праці й життя самого дослідника. Тому повторююсь, варто було підтримати ініціативу Олександра Деко й домогтися видання цієї праці в Україні, яка заслуговує нашого пошанування і поваги до виконаної роботи.

Схема укладання Календаря видається простою: дослідник подає всю доступну йому і опрацьовану інформацію за кожний прожитий Шевченком день за роками, які подані в хронологічній послідовності. Наприклад, дата «25 лютого»: тут фіксуються роки 1814 р., 1844р., 1846 р., 1848 р., 1857 р., 1858 р., 1860 р., 1861 р. Використовуються найрізноманітніші джерела: записи метричних книг Богословської церкви села Моринці на Черкащині; фрагменти листів до різноманітних адресатів; авторські дати повістей; цитування поетичних і прозових творів Шевченка; спогади сучасників; «Записки о Южной Руси» Пантелеймона Куліша; довідникову інформацію, подану або за Шевченківським словником, або за «Літописом…» В.Анісова і Є.Середи; цитування часописів того часу тощо…

Звичайно, що попри всю обмеженість доступу до сучасних видань про Тараса Шевченка, біографічна канва відтворена скрупульозно і з фаховим літературознавчим коментарем. Ми не повинні боятися, що це видання неакадемічне, або ж неповне. Чим більше подібного роду видань, в яких додаватимуться штрихи, деталі біографії, тим ближчими ми є до створення академічної наукової біографії Тараса Шевченка.

Виходячи з цього розуміння і перспективи наукових завдань, треба визнати, що «Шевченківський Календар» Олександра Деко є важливою й необхідною ланкою цілісного пізнання феномену Тараса Шевченка.

Джерело: Буквоїд.

Оприлюднено в Рецензії | Позначки: , | Залишити коментар